Лебедина зграя. Зелені Млини - Страница 226

226

Варта облишила його тіло, й душа вирвалась зі своєї в'язниці й перестала належати йому. Мозок ще жив, і він збагнув це без страху — може, отак спокійно помирав лише Григорій Сковорода. Фабіян помер на вісімдесят третьому році життя, ніяких писаних праць по собі не залишив, а на його ощадній книжці значиться капітал — один карбованець (мінімальний початковий внесок вкладника). Отримати ті гроші ніхто не міг, і на них тепер наростатиме два проценти річних. На хату зголосилися якісь далекі родичі, але голова сільради відвадив їх: у цій хатині, що чи не єдина вціліла від старого світу, він збирається заснувати музей нашого минулого.

Я людина, й у всіх гріхах людства є й моя вина. Латиняни говорили колись: mea culpa, що означало — моя вина, моя помилка. Я кажу просто: моя вина, без латинянських пом'якшень та обмовок на помилку, бо ж найбільша моя вина падає на мене саме за помилки — мої й чужі.

Батьківщино моя! Я готовий відповідати за тебе як твій громадянин, так само як ти відповідаєш перед світом за мене й за мільйони таких, як я. У цій обопільності ми єдині, хоч ти все, тоді як я без тебе ніхто. Ти в кожного одна, бо хто хоче мати дві батьківщини — той залишається без жодної. Доки є ти — ми вічні. Ми вистояли завдяки тобі, найвищому з понять, яке будь–коли сотворяли і обіймали люди. Моя вина не в тому, що, маючи можливість померти за тебе, я все ж живу. Вина в іншому: у стражданнях твоїх, у смерті мільйонів, які врятували мені життя.

Коли лебедина зграя курличе наді мною, я думаю про тих, кого немає серед нас, і не шукаю в небесах їхніх бентежних душ, як це схильні робити деякі поети, — тим віддають небо, а самі втішаються радощами земними, — я далекий від того. В людей, як і в птахів, вина ключового поволі поширюється на всіх у ключі, на всіх, хто має крила й годен у важку годину розсікати повітря для інших, для слабших, пильнуючи підступну просторінь у тумані чи смерть на вершині ночі. Вина ж філософа хіба що в тому, що він уміє з'єднати минуле з майбутнім, що він уміє побачити землю свою у єдності й цілісності великого й малого, у величі загиблих і в буденності живих, як побачив її Перікл, опинившись у Пантікапеї: «Чудова земля, і народ міг би перебратися сюди, але як бути з кладовищами, на яких поховані великі предки? Без них народ може змаліти навіть тут».

Якщо з роками я не втрачу здатності посміхатись, то напишу про Веселі Боковеньки, а поки що прошу піднятися на літаку, на якому Степченко катає передовиків, поглянути на цю землю з пташиного польоту й увікопомнити собі, що тут стояв Вавилон, і люди, коли їм ставало краще й душа їхня прагла високості, могли літати лише на гойдалці, під якою щойно помер філософ, наречений Фабіяном, що в святцях глинської церкви на Вознесенії записаний як Левко Євлампійович Хоробрий. А все ж шкодую, що у Веселих Боковеньках вже не буде цього персонажа, який був для автора людиною високою й безкорисливою. Душа його звільнилась від варти й вознеслась, як і написано у Платона, та якщо вірити древнім, то душа філософа не щезне відразу, а ще здатна жити без варти три тисячі років.

На цьому ми згортаємо історію Вавилона, свідомі того, що сказаного тут набагато менше, аніж не сказаного, але будемо плекати надію, що й у такому вигляді книга зможе прислужитися людям. Все ж осмілюсь закінчити словами прадавнього літописця, який в літо 6581 (1073 рік) записав: «А кінець усім книгам: якщо тобі не любо, і другу не твори». Бо лише люди можуть повертатися до людей, і в цьому нетлінність світотвору.

notes

1

Вавилон по–ассирійськи означає Ворота бога. (Примітка автора).

2

Менша половина хати.

3

Перша вода з нової криниці.

4

Афоризми належать карфагенському філософові Магону, чиїми книжками про землю захоплювалися в давнину.

5

Воли темно–коричневої масті.

6

Кінні приводи до молотарок та січкарень.

7

Народна назва хвороби від тривалої верхової їзди без сідла.

8

З Лесі Українки.

9

Дзвіницю білили вапном.

10

Міфічна істота з лев'ячою головою (з народних казок).

11

Податок, який накладався на куркулів (місцеве).

12

Міченість, приреченість.

13

«Ізборник Святослава».

14

З «Руської правди» П. Пестеля.

15

Подумки (латинське).

16

Марка трактора.

17

Місцева назва велосипеда.

18

«Пораховано, зважено, поділено». За біблейською легендою, такі застережні слова невидима рука накреслила на стіні під час бенкету вавилонського царя Валтасара (VI ст. до н. е.). На другий день Вавилон був захоплений персами, Валтасар загинув.

19

Місцева назва шовковиці.

20

Миколаївські казарми збудовані у Єлисаветграді ще до революції.Миколаївські казарми збудовані у Єлисаветграді ще до революції.

21

Жіночий велосипед.

22

Місцеве. Перлова ячмінна крупа, перловка ще.

23

Порода у вугільному пласту.

24

Прибирати, ліквідовувати завали.

25

Йдеться про Серго Орджонікідзе.

26

Князь від Сатани.

226